Понеділок, 19 червня 2017 17:31

Про мене і Казку

Автор:
Рейтінг
(1 голос)

Я живу з Казкою. Вона носить сережки. Співає і танцює; обожнює сукні, спідниці, брендові сумочки і... говорить шалені тости). Вона виховує своїх віртуальних дітей; робить колесо і видає недитячі істини. Буває впертою як бичок і без аргументів, на її думку переконливих, від свого не відступить. Моя Казка була запланованою і бажаною, трапилася зі мною 7 років тому і напочатку здалася зовсім не казковою. На дев'ятому місяці вагітності, дивлячись на свого лікаря, я запитала: "Ну коли ж? Коли щось я почну відчувати? Розумом розумію - там всередині мене Космос. Він смішно гикає навіть від запаху моїх улюблених кавунів, затихає від Моцарта і одного разу захотів чебуреків + 100гр горілки. Але... коли я щось відчую?" Вона посміхнулася і сказала: "Буде все. Народиш, потім розкажеш". Народила. Перші пару годин було ВСЕ. А після... ВСЕ відлетіло. На місяць, десь так, мене покинуло. Так. Так буває. Буває ще й не так - я тепер багато чого знаю. Моя Казка мене народила. Було у нас з нею вже багато чого. І любимо один одного ми зовсім не по-казковому. Без рожевих рюшиків і усі-пусі. Відкушуємо по маленькому шматочку нашого дівчачого життя, смакуючи окремі дні і постійно зізнаємося один одному в любові. Всерйоз. Без рюшиків і усі-пусі.

Субота, 18 лютого 2017 19:02

Ніхто з нас

Автор:
Рейтінг
(0 голосів)

фотограф Руслан Масловский

 

 

Ніхто з нас. Ні я, ні ви, хто б Ви не були, читаючий ці рядки, не робить себе сам. Думати так - помилка і в ній багато хто проживає Життя. Кожен вчинок, реакція - це сукупність. Це як дерев'яна скринька з гудзиками - кожна з них сама по собі, але все одне одного торкаються.

Вівторок, 20 грудня 2016 15:20

Прокидаємось

Автор:
Рейтінг
(0 голосів)

фотограф Мария Музыченко

фотограф Руслан Масловский

"...Один лишь способ есть, чтоб справиться
с судьбой,
Один есть только путь в мелькании дней —
Мы тучи разогнать не можем над землей,
Но можем мы любить друг друга сильней..."

 

 

 

 

Мені часто шкода часу на сон... І в буквальному розумінні теж. Але зараз про інше. Всіх нас рано чи пізно (і чим далі, тим частіше) наздоганяє відчуття "життя проходить-пройшло". Що стосується дітей: "коли виросли?"; про батьків: "постаріли непомітно"; про зморшки і сивину: "о, Боже - це у мене?!". Щоденна суєта з'їдає наші хвилини-життя. Всі розуміють годинник цокає в одну сторону, при цьому ключові речі відкладаються на потім: щось смачненьке залишається "на закуску", старий посуд використовується, новий зберігається "до кращих часів", образи накопичуються. Це відбувається непомітно, за звичкою. Перемикач спрацьовує раптово. Або... не спрацьовує зовсім.

Сторінка 1 із 19
 

Facebook

 

Про нас

Брендовий комісійний магазин Don Гаманець

Телефони:   050 44 16 900;044 287 52 60

Наші адреси:

Велика Васильковська 30; м.Льва Толстого Києв(правий берег, центр)

Срібнокільска 22-а; м.Осокорки Києв(лівий берег)

Електрона скринька: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Premium Joomla Templates
Яндекс.Метрика